Опрос
Будете ли Вы принимать участие в презедентских выборах?
 
 
 

 
 

реферат «Підстави виникнення зобов'язань зі зберігання (реферат)»

Вид:реферат

Скачать бесплатно [10 K]



Реферат на тему:

Підстави виникнення зобов'язань зі зберігання

Для виникнення зобов'язань зі зберігання необхідні певні юридичні факти. Такими підставами можуть бути угоди, юридичні проступки, акти планування, адміністра­тивні акти, постанови слідчих, ухвали суду, арбітражного суду та інші дії громадян та організацій, які породжують цивільні права та обов'язки.

Ознакою зобов'язань зі зберігання є те, що ці відносини породжуються лише правомірними діями. Найпоширенішим юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення зобов'я­зання зберігання, є угоди (договори). Але не з будь-якої угоди можуть виникнути правові відносини зі зберігання, а лише з тієї, що спрямована саме на передачу певного майна на зберігання іншій особі, тобто в даному випадку воля сторін має бути спрямована на досягнення певних правових наслід­ків, а саме — на виникнення зобов'язань зберігання.

Укладаючи договір схову, сторони повинні уявляти основні наслідки взаємної згоди, їх волевиявлення і розуміти, що один дає іншому конкретну річ на зберігання, вступаючи з ним у правові відносини з цією метою, а інший згоден прийняти на себе обов'язок зі зберігання речі. Тобто просте прохання приглянути за речами не можна розглядати як укладення до­говору схову, оскільки дані речі залишені не з метою здачі їх на зберігання. В даному випадку дії учасників угоди не спря­мовані на виникнення між ними правового зв'язку.

В основному зобов'язання зберігання виникають безпосе­редньо за наявності юридичного факту, яким є укладення до­говору схову. Але ці зобов'язання можуть виникати не лише з договору схову, в якому зберігання є єдиною метою, що передбачена законом. Підставою певних зобов'язань збері­гання можуть бути інші договори, де зберігання виступає як допоміжна функція, що доповнює основний зміст іншого до­говору, тобто виступає як елемент основного зобов'язання. Так, комісіонер зобов'язаний зберігати майно комітента за договором комісії, підрядчик — майно замовника за догово­ром підряду, перевізник — вантаж відправника за договором перевезення. Основним змістом цих договорів є надання послуги, а не зберігання, але при наданні основної послуги має здійснюватися і зберігання майна громадян, організацій як додаткова діяльність, що є елементом основного зобов'я­зання. Це сприяє належному виконанню обов'язку, який є змістом послуг, що надаються.

На відміну від договору схову в цих випадках не потрібно, щоб сторона, яка надає послугу, що є змістом основного до­говору, згодна була прийняти на себе обов'язок і зі зберіган­ня, а особа на чию користь здійснюється послуга, бажала б покласти на іншу особу такий обов'язок. У даному випадку для виникнення зобов'язання схову досить укласти основний договір про надання послуг, тобто відповідно договору комісії, підряду, перевезення тощо, де існує предмет схову, що зали­шений або внесений у відведене приміщення чи місце. Спе­ціальної спрямованості на те, щоб встановити правові відносини і щодо схоронності речей, тут немає.

Якщо за умовами перебування, обслуговування, надання послуги, що є змістом основного зобов'язання, громадянам необхідно користуватися гардеробом, залишати своє майно на час отримання послуги, то виникає зобов'язання зберігання.

Юридичні проступки — це також юридичні факти, які є під­ставою для встановлення відносин зберігання. Вони здійснюються з певною метою, але під час їх здійснення воля осіб не спрямована на те, щоб викликати юридичні наслідки у вигляді встановлення конкретних відносин зі зберігання, що виникають і без цієї спрямованості волі, тому що закон пов'я­зує з наявністю таких дій виникнення зобов'язань. У таких випадках для виникнення правовідносин зберігання досить, щоб особа здійснила практичні дії, які можуть мати різний ха­рактер. Так, наприклад, відмова покупця прийняти поставле­ну продукцію, є порушенням обов'язку з прийняття даної про­дукції на відповідальне зберігання, чи виявлення і здача зна­хідки органам міліції або виконавчому комітетові селищної, сільської ради народних депутатів викликає обов'язок зі збе­рігання даної речі протягом шести місяців (ч. 2 ст. 138 ЦК), бездоглядна або приблудна худоба передається на тимчасо­ве утримання радгоспові або колгоспові, керівники яких не мають права відмовитися прийняти її (ст. 139 ЦК). У даних випадах зобов'язання зі зберігання майна виникає на під­ставі прямих вказівок закону без укладення договору схову.

Іноді для виникнення зобов'язання зі зберігання потрібна наявність сукупності певних юридичних фактів. Це стосується встановлення планово-договірних відносин зі зберігання між підприємствами та організаціями, тобто тут існує акт плану­вання і договір схову. І тільки поєднання їх може утворити під­ставу, яка породжує цей вид зобов'язань. Зокрема, мініс­терства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим готують про­позиції щодо визначення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності для зберігання матеріальних цінностей державного резерву (запасів матеріально-техніч­них, продовольчих та сировинних ресурсів).

Відповідно до Закону України "Про державний матеріаль­ний резерв" (ст. 11) запаси матеріальних цінностей дер­жавного резерву розміщуються на підприємствах, в устано­вах та організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Частина запа­сів матеріальних цінностей державного резерву може збері­гатися на промислових, транспортних, сільськогосподар­ських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Для підприємств, установ та організацій, основаних пов­ністю або частково на державній власності (державні під­приємства, установи та організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, основані на державній влас­ності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, відповідальне зберігання матеріаль­них цінностей державного резерву є обов'язковим, якщо це не завдає їм збитків.

Перелік підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріаль­них цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та Іншими спе­ціальними планами. Тобто вданому випадку зобов'язання по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву, виникають з акта планування.

Зобов'язання схову також можуть виникнути з адміністра­тивних актів, бо адміністративні акти є різновидом юридичних фактів. Це акти органів державного управління, вони виража­ють волю органів з питань, що належать до їх компетенції. Воля у них спрямована на встановлення цивільно-правового зобов'язання по зберіганню. Орган управління, що видав або прийняв такий акт, вступає в адміністративні відносини з гро­мадянином або організацією, яким адресований даний акт. Між органом, що видав акт, та іншою особою, наприклад май­бутнім спадкоємцем, в інтересах якого прийнято акт, встановлюються цивільні правовідносини по зберіганню. Зокрема, державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємства, установи та організації, грома­дян або за своєю ініціативою вживає заходів до охорони спад­кового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, кредиторів або держави. Цих заходів вони вживають безпо­середньо або шляхом доручення державним нотаріусам чи посадовим особам виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів за місцезнаходженням майна. Заходів до охорони спадкового майна державний нотаріус вживає не пізніше наступного дня з дати надходжен­ня доручення або заяви про наявність спадкового майна, яке потребує охорони. Для охорони спадкового майна державний нотаріус проводить опис майна і передає його на зберігання спадкоємцям або іншим особам, яких він призначає. Охоро­на спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма особами. В даному випадку зобов'язання по зберіганню виникають з адміністративного акта, зокрема акта описуван­ня спадкового майна, на якому державний нотаріус поперед­жає охоронця про відповідальність за зберігання майна, або з постанови про призначення охоронця спадкового майна1. Майбутні сторони таких зобов'язань не вибирають собі контрагентів, зобов'язану особу призначають, визначаючи її самим актом. Такі адміністративні акти можуть вчиняти лише органи управління держави і створювати, крім цивільних, ще й адміністративні відносини, де акт спрямований на виник­нення зобов'язань по зберіганню. Орган державного управ­ління, що видає адміністративний акт, сам не стає суб'єктом зобов'язань зберігання, в той час як громадяни та органі­зації є їх сторонами.


назад |  1 2  | вперед